(044) 581 11 33         

(095) 286 40 58  

ti meni

 Питання неформальних платежів за медичні послуги у державних закладах охорони здоров’я у країнах із низьким і середнім рівнем доходів не втрачає своєї актуальності. Дані дослідників свідчать: таке явище має різні форми, зокрема — гроші виплати готівкою або подарунки. У статті розглянемо найбільш розповсюджену форму — грошові винагороди та проаналізуємо специфіку проблеми за регіонами країни

 

Статтю було опубліковано в журналі "Практика управління медичним закладом" №1/2016 

Неофіційні платежі є поширеними в країнах, що розвиваються, країнах із пере-хідною економікою, адже економічне та соціально-культурне середовище таких країн є сприятливим для «подарунків-обмінів». Цьому сприяє й недофінансуван-ня галузі охорони здоров’я. У крос-національному дослідженні неформальних платежів за послуги у сфері охорони здоров’я (на прикладі Польщі, Литви та Укра-їни) науковці зауважують, що недостатнє фінансування державного сектору охорони здоров’я у пострадянських республіках призвело до нерівності у доступі до державних послуг, звідси — переважання різноманітних неформальних стратегій у сфері охорони здоров’я та інших «невиробничих» секторах. Для прикладу, порівняймо підходи до розподілу загальних і державних витрат на охорону здоров’я в Україні, постсоціалістичній Польщі, США та Великобританії.

tab1

 

На думку Моріна Льюїса, головного економіста у департаменті людського розвитку Світового банку у Вашингтоні, часто не враховується фактор низької якості державних послуг, а також пов’язана з нею низька мотивація державних службовців. Однак пацієнт як ключовий елемент у ланцюзі неформальних сплат також має істотне значення, оскільки саме він приймає остаточне рішення, чи укладати неформальну угоду з постачальником медичних послуг.

 

Неофіційні платежі у державних закладах охорони здоров’я є поширеною практикою в Україні. При цьому, попри очевидність їх наявності, кожна неофіційна угода зберігається в таємниці, не розголошуються подробиці про осіб, які беруть у ній участь. У статті розглянемо такий різновид неформальних платежів, як грошові сплати та винагороди лікарю державного медичного закладу. Предмет дослідження не включає такі різновиди явища, як подарунки та «блат» (самобутня форма не-грошового обміну, бартер послуг, що надаються на основі особистих відносин).

Методи дослідження

Протягом 2015 року компанія «МедЕксперт» провела опитування населення в найбільших обласних центрах України — Київ, Львів, Одеса та Харків, які, поміж інших дослідницьких питань, включали питання про наявність досвіду сплати респондентами грошових винагород за медичні послуги в державних медичних закладах. Загальна кількість респондентів для аналізу склала 2 052 особи, похибка не перевищує 5 %. Загальні соціально-демографічні характеристики опитаних представлені на графіках і діаграмах.

 

tab2

 

tab3

tab31

 

Серед загальної кількості населення, яке проживає в досліджених містах, оплачували медичні послуги 59,8 % опитаних: це складає майже 3/5 респондентів. Найчастіше сплачували грошові винагороди за медичні послуги у державних закладах мешканці Одеси: 79,4 % усіх опитаних одеситів. Найрідше — львів’яни — 45,2 %.

 Згідно з розподілом послуг, за які сплачували респонденти принаймні раз у житті, найчастіше українці оплачують лабораторні та діагностичні послуги. Ці ж послуги є найбільш розповсюдженими та універсальними, оскільки необхідні майже кожному пацієнту. Водночас акушерські послуги, консультація педіатра, перебування в стаціонарі дитини є характерними для специфічної аудиторії — породіль і батьків дітей віком до 18 років, що впливає на відсотковий розподіл показників.

 

tab4

 

Під час дослідження було вирішено детальніше проаналізувати результати опитування у столиці та порівняти частоту випадків оплати послуг за районами. Так, було з’ясовано, що місце (район) проживання впливає на відповідь респондента, зокрема: 78,1 % мешканців Печерського району мають досвід сплати не-формальних платежів у формі грошових внесків у державних медичних закладах Києва, і це найвищий показник серед районів.

Розміри грошових внесків за конкретні медичні послуги диференційовані. При цьому іноді пацієнти з меншим інтервалом доходу сплачували більші суми, ніж пацієнти з високим доходом, за аналогічні послуги.

Найрозповсюдженішим розміром внесків за основний цикл послуг — діагнос-тику, лабораторні дослідження, виклик швидкої допомоги, прийом терапевта та педіатра — є 100 грн. При цьому основна частина пацієнтів, які сплачували 100 грн і менше, зосереджена в обласних центрах, а відсоток пацієнтів, які платили більше 100 грн за основний цикл послуг, є вищим у м. Київ.

Однак, за показником максимального внеску, ціна може коливатися від 450 до 4 000 грн за кожну послугу. Цікаво, що з найбільш вартісним лікуванням стикнулися пацієнти не столичних державних медичних закладів, а міст Одеса та Львів — саме в цих містах сконцентровані максимальні грошові внески за медичні послуги.

Найдорожчими у медичних закладах є, очікувано, акушерські послуги. За пологи українці найчастіше сплачували близько 5 000 грн. Максимальна сума, яку респондентка вказала як оплату пологів, — 110 000 грн. Такий показник зафік-

 

tab5

ris7

 

совано в м. Київ, і він є майже вдвічі більшим, ніж середня вартість акушерських послуг у приватному пологовому будинку*.

Досліджені міста відрізняються за показником поширеності серед мешканців досвіду сплати неформальних платежів у державних медичних закладах. Так, у м. Одеса цей показник найвищий, також у місті найчастіше реєструвалися випадки максимальних грошових внесків за конкретні медичні послуги. Схожість полягає у специфіці сплат: найчастіше платять у державних закладах за діагностичні та лабораторні послуги.

Попри те, що масштаби і розміри неофіційних платежів не зменшуються, їх не визнавали тривалий час. Навіть у тих країнах, де були вжиті коригувальні дії, відповіді на питання, як мінімізувати, а в ідеалі — викорінити це явище, відрізнялися, і лише деякі з них були оцінені як відносно ефективні. Щоб змінити ситуацію в нашій країни, насамперед необхідно приділити достатньо уваги вивченню причин поширеності такого явища.

Джерела:

1. Tetiana Stepurko, Milena Pavlovab, Irena Grygaa, Liubove Murauskienec, Wim Groot. Informal payments for health care services: The case of Lithuania, Poland and Ukraine// Journal of Eurasian Studies, Volume 6, Issue 1, January 2015.

2. База даних ВООЗ. Режим доступу: http://apps.who.int/gho/data/node.main.

3. Cohen N. Informal payments for health care — the phenomenon and its context, 2012.

4. Stepurko T. Informal Patient Payments in Central and Eastern European Countries, 2013.

5. А. Леденева. Неформальная сфера и блат: гражданское общество или (пост)советская корпоративность? // ProetContra. 1997. Т. 2. № 4. 

 

http://med-info.net.ua

 Подивитися статтю

 

(*обов'язкове поле для заповнення)